Jeremiah 22

Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди, 1коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються? 2Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в, 3як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х? 4Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони? 5

Життя твари́нного світу сві́дчить також про велич Божу

6Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні? 7Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження, 8коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду? 9Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються. 10Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та, 11якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню? 12Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича. 13Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого. 14Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він? 15Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини? 16Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш? 17Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік? 18Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки? 19Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є, 20і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти. 21Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться, 22бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом. 23А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́! 24Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву? 25Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне! 26Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї, 27— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча, 28хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище! 29Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу. 30При кожному розі кричить він: „І-га!“ і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.